Елітарний Львів

 

Елітарний Львів

Все про місто, в якому ми живемо і яке дуже любимо!



Заснування Львова

Старовинний Львів був одним з головних і найбільших міст Галицько-Волинського князівства, Річі Посполитої, Австро-Угорської імперії. Заснування Львова і першу згадку про нього знаходимо в Галицько-Волинському літописі (1256р.): "Як кара за гріхи зайнявся Холм через окаянну бабу і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі". Ця згадка припадає на трагічний час після монголо-татарського нашестя, коли видатний державний діяч Древньої Русі, король Галицько-Волинської держави Данило Галицький "гради... зиждай противу безбожнымъ татаром", зміцнюючи кордони князівства заснував місто, назване королем на честь свого сина Лева. Місто було важливою фортецею на шляху від зруйнованого ордами Батия стародавнього Галича до новозаснованої столиці Холм.
У 1349 р. польський король Казимир Великий пішов походом на Галичину і завоював Львів. Місто перебувало у складі Польщі, спочатку в складі відносно автономного "Руського королівства", а з 1434 р. - як столиця Руського воєводства, аж до 1772 р., коли під час Першого поділу Польщі Галичину (а згодом і Буковину) зайняла Австро-Угорська імперія.
Львів у часи середньовіччя невпинно зростав і забудовувався. На початку XV ст. у ньому налічувалося близько 10 тис. жителів, а в першій половині XVII ст. він стає найбільшим містом України з населенням 25-30 тис. чоловік. Основою економічного розвитку були торгівля і ремесло. На львівському ринку можна було побачити шовки, килими і прянощі з країн Сходу, хутра з Росії, вина й худобу з Угорщини та Валахії, товари з інших західноєвропейських країн. Далеко були відомі вироби місцевих ремісників, у XVII ст. об'єднаних у 30 цехах. Крім цього, місто залишалося також і фортецею, яка не раз відбивала напади ворожих військ (найчастіше турків і татар), пережила облогу військами Богдана Хмельницького, відкупилася від турків у 1672, які тоді були союзниками Дорошенка і було завойовано шведськими інтервентами. Останніх вигнали лише за допомогою Росії, тому для налагодження спільних дій проти Карла XII у 1707 р. до Львова приїздив цар Петро I.
Водночас Львів відігравав значну роль у розвитку середньовічної культури. У XV-XVIII ст. тут існувало кілька шкіл при церковних братсвах, костьолах, монастирях; серед них - братська школа, з якою пов'язано багато імен видатних діячів української культури XVI-XVII ст. Заснований у 1661 р. Львівський університет був одним із найстаріших у Центральній Європі і першим на українських землях вищим навчальним закладом. Перші на Україні друковані видання "Апостол" і "Буквар" були видані також у Львові першодрукарем Іваном Федоровим.
Вже в 1830-х роках австрійський географ і статистик В.Блюменбах писав про те, що населення Львова налічувало 75 тисяч, а саме місто "надзвичай погарнішало": "Місто має 2612 будинків, в більшості гарних, в новому стилі збудованих, з них 425 - громадські, переважно церкви та костели. Усіх вулиць, яким дано назву, - 77, де мешкають 11718 родин. Зі своїх прибутків магістрат утримує вулиці, викладені бруківкою і освітлені, за винятком кількох, що освітлені місяцем. Добрі водотяги забезпечують ціле місто водою, а романтичні околиці служать для відпочинку..." На території Львова велося житлове будівництво "бюрґергаузен", або, як говорили галичани, міщанського дому. Це здебільшого два- та триповерхові будинки, прямокутні у плані, часто з внутрішнім подвір'ям. Логічна, чітка система розподілу приміщень добре прочитувалася на фасадах: у горизонтальному поділі, ритмі вікон, акцентах головного входу і балкона з консолями у формі голови лева або листя аканту. На гладких поверхнях - скульптурні рельєфи традиційної античної тематики, а частіше - галицька купецька емблематика: Меркурій, дельфіни, роги достатку, як побажання успіхів господареві-торговцю. У нішах - святі патрони-покровителі. Мир і добробут символізували зображення улюблених у народі мотивів голуба й голубки, квітів, інколи цілих жанрових сцен пір року: оранка у полі - весна, літо - жнива, осінь - біління полотна, зима - весілля. Частина таких будинків збереглася до нашого часу і дивує простотою та продуманістю.
У Львові з його численними установами, окрім ремісників (близько 60%), мешкало багато урядовців, студентів, купців, представників так званих вільних професій: лікарів, адвокатів, малярів, архітекторів-мураторів. Особливу верству складали родини священиків, в яких найсильніше зберігалися національні традиції. На вулицях міста звичним було зустріти людей з усіх країн світу, і кожен, якою б мовою не говорив, знаходив тут свою мову.
Своєрідна аура Львова надихала до творчості, він був музою для видатних художників, акторів, співаків, літераторів. Свої шедеври творили у Львові архітектори Павло Римлянин, Юліан Захарієвич, Іван Левинський; скульптори Гартман Вітвер, Петро Війтович, Леонард Марконі та інші. Зачаровували світ живописними полотнами Іван Труш, Артур Ґротґер, Олекса Новаківський, Осип Курилас, Олена Кульчицька, Антон Манастирський. Шквалом оплесків вибухали театри від неповторного співу Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги, Модеста Менцинського. Повсюди линула слава метрів музичної культури Миколи Колесси, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського. Літературні шедеври творили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Іван Франко, Василь Стефаник. Львів дав світу всесвітньовідомих письменників Станіслава Лема, Леопольда Захер-Мазоха, та інших видатних діячів світової культури та науки, зокрема математиків Стефана Банаха, Стена (Станіслава) Уляма, фізика М.Смолуховського.
Вогонь просвітництва несли братства, які діяли при церквах і монастирях (зокрема Ставропігійське), Наукове товариство їм. Т.Шевченка, вчені-науковці Михайло Грушевський, Іван Крип'якевич, Іларіон Свєнціцький, митрополит Андрей Шептицький. Зі Львовом пов'язані історичні постаті Данила Галицького, Івана Підкови, Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького.


Про вулицю Коперніка

У ХVI столітті тут проходила дорога, яка вела до Сокільників. З часом по обидва боки шляху виросли будинки. У 1871 році вулиця дістала сучасну назву – на честь геніального польського астронома. Довгий час це була типова передміська вулиця. Віддаленість від міського шуму, густа зелень – все це сприяло тому, що тут охоче оселялася знать.
Наприкінці ХІХ століття вулиця колишнього передмістя стала центральною. На ній з’явилися багатоповерхові будинки, банківські установи, дорогі магазини, пройшла лінія електричного трамвая. В ХХ столітті в більшій частині будинків розміщувалися невеликі промислові підприємства і майстерні.
В будинком під номером один є стародавня аптека, що була відкрита у 1828 році і називалася тоді «Під золотою зіркою». Тут  була винайдена гасова лампа, яка майже ціле сторіччя обслуговувала людство. А винайшли її у 1853 році львів’яни Лукасевич і Зех. Давній будинок, в якому була тогочасна аптека, не зберігся. На його місці у 1892 році було збудовно новий, який стоїть і зараз. Разом із земельною ділянкою він належав родині Міколяшів. І був тут тк званий Пасаж Міколяшів – критий перехід. Хочу вашу увагу зосередити на найвідомішому у Львові пасажі. Його будували найкращі на той час львівські архітектори – українець Іван Левинський та поляк Арнольд Захаревич. 120 – метровий пасаж накривала ажурна скляна конструкція, а при вході відвідувачів зустрічала мармурова фігура німфи. Пасаж освітлювали ілюмінацією у будь-яку пору дня і опалювали взимку. Пасаж Міколяша започаткував епоху сецесії у Львові. Тут були кав’ярні, кінотеатри, представництво фірми «Сітроен», фотоательє, магазини. Під час Другої світової війни в будинок влучила бомба. Руйнування були настільки значні, що про якісь відновлення ніхто всерйоз навіть не задумувався. Проте сьогодні такий проект – реальність.
На сьогодні вхід на територію колишнього-майбутнього пасажу можливий лише через браму будинку на вулиці Коперніка. Колись таких входів було кілька – і через будинок номер один, і через вулицю Френца Ліста, і через Вороного. Тож постає проблема: як туди потрапити будівельникам, як туди завезти величезну кількість будівельних матеріалів, крани тощо.
Планується, що пасаж виконуватиме декілька функцій. Передусім, торгову. Вочевидь там будуть бутіки, антикварний магазин, галерея. Друге – це кав’ярні, цукерні. Планується будівництво офісної частини, а також виставково-музейної…

Про Площу Ринок

Площа Ринок – найстаріша площа міста, яка здавна була осередком торговельного руху та громадсько-політичного життя Львова. Площа Ринок має унікальну будову, яку ми зможемо побачити також у Кракові та інших відомих закордонних містах. Площа Ринок має форму прямокутної площі, є забудованою 44 камяницями, а в центрі площі – 45 камяниця- львівська ратуша.
Найстаріші та найдовші вулиці – це давні торговельні шляхи, що сполучали місто з різними сторонами світу, сприяючи його бурхливому розвитку.
У Львові також було багато пасажів, коротенькі провулки, які сполучали великі вулиці та площі. Найвідоміший з них – пасаж Міколяша. Цей заскленний 120-метровий торговий пасаж являв собою прохід від вул.Коперніка. Тут працювали два кінотеатри, фотоательє, кавярні, магазини, перукарні. Пасаж Міколяша, на відміну іншим пасажам, взимку обігрівався. До сьогодні не зберігся, але планується його відтворення.
Найдавніша мурована церква Львова – церква св. Миколая. Вона була збудована на місці головної надвірної церкви князя Льва. За легендою ця церква була збудована Данилом Галицьким, як подарунок на весілля свому синові – Леву. ЇЇ оточують найстаріші вулиці та площі.
У Львові також відбувалося багато знаменних подій, які також стали важливими до всією України. Перша львівська газета, яка видавалася французькою, була першою газетою в Україні. Одна з найголовніших подій – винахід гасової лампи.
Першу лінію електричного трамваю в Європі та в Світі було відкрито у Німеччині. Львів також не відставав, тому робота над коліями  та експлутації трамваю скоро захопила Львів. Цю роботу виконувала віденська фірма «Сіменс і Гальське». Ці трамваї – перші в Галичині, другі після Києва та четвертий В Австро-Угорщині.
Львівська кава займає важливу позицію у львівян і приїжджих. Юрій Кульчицький народився на Галичині. Юрій також був нагороджений у Відні за військові перемоги, завдяки яким він став перекладачем. Кара-Мустафа(тур) наділив Юрія незвичним трофеєм – 300 мішків незвичного зерна. Безперечно усі радили йому це спалити, викинути у Дунай, але Кульчицький знав що це.
Незабаром (1683) Кульчицький відкрив у власній камяниці  в центрі Відня кавярню «Під синьою пляшкою». Зала була прикрашена вишитими українськими рушниками ікерамікою. На початках гірка кава віденцям не смакувала, але одного разу хтось випадково сипнув цукор. Юрію така кава посмакувала. Він почав експериментувати, додаючи до кави цукор, мед, молоко. І нарешті запропонував віденцям замість кави по-тураецьки – каву по-віденськи. Турецький напій швидко набув розголосу. Саме завдяки Кульчицькому кава здобула величезну популярність серед віденців.Так ця мода заполонила й Львів, яка й живе посьогодні.Кожний шанувальник кави у Львові знає кавярню «Під синьою пляшкою» (вул. Руська).
Великою подією в культурному житті Львова була побудова театру Скарбека ( теп. театр ім. Марії Заньковецької), що стало можливим після часткового засклепіння Полтви.В театральній будівлі планувалося розташувати готель на 300 номерів, крамниці, кавярні, помешкання для акторів. Але вирішили спорудити театр. Цей театр найстаріший на теренах України.





Обновлен 19 июн 2012. Создан 15 июн 2012